Довгий час Україна знаходилася в рівновазі між заходом в лиці Європи і Америки і сходом в лиці Росії, але після подій 2013-2014 років остаточно перейшла на бік заходу. Саме з цього і виходить перша проблема – війна.
Після подій на майдані російське керівництво остаточно зрозуміло, що втратило Україну зі своєї зони впливу і вдалось до радикальних методів у вигляді анексії Криму та спонсорування сепаратизму на Донбасі, а також був план “Новоросія”, який полягав в утворенні маріонеточного уряду на південно-східній частині України і провалився завдяки патріотичному піднесенню. Довгий час конфлікт на Донбасі знаходиться в замороженому стані і через нього Україна втратила велику кількість фінансів, які могли б піти на медицину, розвиток інфраструктури, соціальні програми та інше. Останнім часом з’являється багато новин про можливий повномсштабний напад Росії на Україну. Моя суб’єктивна думка щодо цього: нападу не буде, вся завтрашня ситуація – це залякування Росією заходу, для того, щоб отримати більші поступки в переговорах, або ж, що також можливо – це спроба заходом виставити Росію ще більшим агресором, адже всі новини про напад Росії виявились фейком, або ж обидва варіанти зразу. Я вважаю, що варіантів вирішення проблеми війни на даний момент немає, оскільки будь-яка неправильна дія може призвести до повномасштабної війни з Росією.
Друга проблема – корупція. По індексу сприйняття корупції (чим він вищий, тим менша корупція) за 2021 рік Україна набрала 32 бали і знаходиться між Свазілендом і Замбією. В 2020 році цей показник сягав 33 балів – це свідчить про застій у боротьбі з корупцією. Ще з 90-х років, після розпаду СРСР, Україна страждала від корупції і активна протидія їй розпочалась після Революції Гідності, обрання курсу на захід та запровадження низки антикрупційних реформ. В 2020-ті роки Україна надала владі три блоки рекомендацій. Жодна з рекомендацій не була реалізована повністю, а два з них були виконані лише частково. На мою думку, викорінити корупцію можна лише дотримуючись курсу введення антикорупційних реформ.
Третя проблема – демографічна криза. Населення України стабільно зменшується через надто низьку народжуванність, а інші фактори не є настільки значущими. На даний момент ця проблема притаманна усій Європі та багатьом розвинутим країнам. В Європі, на відміну від України, низька народжуванність компенсовується високим притоком мігрантів, але саме через це з’являється інша проблема у вигляді підвищення рівня злочинності та втраті своєї культури. Оскільки демографічна проблема є загальною для країн з високим індексом людського розвитку, тому на данний момент її вирішити повністю неможливо.
Четверта проблема – це відтік молодих спеціалістів та підприємців за кордон. Вона притаманна також і більшості пострадянських країн. Тому що тут проживає освічене населення і при цьому менше можливостей ніж в Європі та США. В Європі високий рівень життя в звичайного населення, в той же час як США – країна для підприємців. Для вирішення цієї проблеми необхідно побороти корупцію, організувати активну підтримку бізнесу та робочих.
Звичайно ж в України є ще багато інших проблем, але ці 4 я вирішив виділити як основні. Я вважаю що Україна має майбутнє, головне бути сильними та єдиними!