В наш час слова поступово втрачають свою цінність. Все частіше можна почути, що свобода нашої держави стоїть на першому місці,а люди готові на будь-що заради своєї батьківщини. Проте це лише ілюзія, адже насправді немає стільки по-справжньому відданих людей, що гідні звання істинного патріота. До того ж не кожен розуміє значення цього слова, оскільки зараз стало модно називати себе патріотом своєї країни.
Наші предки безперервно відстоювали свою незалежність, проливаючи ріки крові. Бажання зберегти власну землю лише надавало сміливості та віри в перемогу, але зараз людям не вистачає бажання діяти та виборювати власну волю.
Мабуть, через ті випробування, що обмежували нашу націю навіть у праві розмовляти рідною мовою, питання щодо української й досі відкрите.
На жаль, у минулому наші предки чимало життів поклали за те, щоб їхні нащадки жили без зайвої думки про утиск нашої нації. Однак, отримавши очікувану суверенність, на цьому наш шлях не зупинився. Влада, котрій ми довірили своє майбутнє, намагалась непомітно відібрати в нас все те, за що боролися наші герої, поступово вводячи російську мову, що, напевне, й ускладнило ситуацію.
Через ці жорстокі ігри з нашою нацією, внаслідок яких мало хто з нашої молоді розмовляє українською, адже, будучи дітьми, ми не так часто чули рідну мову. До того ж багато хто з підлітків вважає, що спілкуватися російською є кращим і що це робить їх більш крутими, проте це зовсім не так.
Насправді це показує їхню зневагу до батьківщини або ж неосвіченість, тому потрібно стати взірцем для дітей та своїм прикладом показати, що насправді є кращим.
Крім того дорослі не завжди звертають увагу на те як вони розмовляють, що також негативно впливає, адже вони є своєрідним зразком для дітей. Однак основна проблема нашої держави затаїлась дещо в іншому.
У народі витає думка, що ненависть є найстрашнішою річчю, котра може керувати людиною. Дійсно, коли туман з нестримної злості осідає перед очима, здається, що вона вже не зможе повернутись на правильний шлях цього життя. Проте все ж існують ліки від таких лихих замислів, хоч для кожного потрібно підбирати власну розгадку.
На жаль, є більш моторошне почуття, котре непомітно підкрадаються до голови та швидко пускає своє міцне коріння у свідомість людини, що зветься байдужістю. Здавалося б на перший погляд, що тут немає нічого лякаючого, адже наше оточення давно вкрилось імлою цієї холоднокровності. Однак пускаючи у своє життя цей безпристрасний туман ми з легкістю позбуваємось усіх емоцій, адже байдужість стає кремезною стіною в нашій душі та нищить милосердя, чинність, доброту та співчуття, роблячи з нас німих, що нічого не бачать та не чують, окрім власної вигоди.